Звичайні ціни: випадки застосування та порядок визначення

Із цієї статті ви дізнаєтеся: коли застосовуються звичайні ціни при визначенні бази оподаткування, які є методи визначення звичайних цін та як підприємству довести, що договірна ціна і є звичайною.

1

Кадровий аутсорсинг

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності ведення кадрового обліку є трудомістким процесом. Необхідно постійно відслідковувати зміни в трудовому законодавстві та враховувати нововведення при веденні діловодства в частині особистих справ штатного персоналу установи, фірми, організації, компанії тощо

2

Акт виконаних робіт по формі КБ2 і КБ3

Акт виконаних робіт - це первинний документ підписується між Підрядником, які виконали будь-яку частину робіт за поточний місяць і Замовником.

3

Підготовка кошторисної документації для участі в тендері

Розробка кошторисної документації для участі в тендері виконується за обсягами робіт і з урахуванням вимог викладених в документації конкурсних торгів.

У яких випадках застосовуються звичайні ціни в оподаткуванні

Податковим кодексом (далі – ПК) у деяких випадках передбачено застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування.

Так, звичайні ціни застосовуються, зокрема, при визначенні бази обкладення ПДВ:

• операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, а саме: база оподаткування не може бути нижче звичайних цін (п. 188.1 ПК);
• операцій із постачання необоротних активів, а саме: у разі відсутності обліку необоротних активів (тобто коли за даними бухобліку не може бути визначена балансова (залишкова) вартість) база оподаткування не може бути нижче звичайних цін (п. 188.1 ПК);
• у разі використання необоротних активів в операціях, які не є об’єктом обкладення ПДВ, та операціях, звільнених від обкладення ПДВ, а також переведення необоротних активів
• до складу невиробничих, не пов’язаних із господарською діяльністю, якщо відсутній облік таких активів і підприємство раніше скористалося податковим кредитом (п. 189.1 ПК);
• операцій з ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів, а саме: базою оподаткування є звичайна ціна на такі засоби, але не нижче їх балансової вартості на момент ліквідації (п. 189.9 ПК);
• у разі нарахування податкових зобов’язань при анулюванні ПДВ-реєстрації на вартість товарів/послуг/необоротних активів, суми вхідного ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (п. 184.7 ПК);
• при формуванні податкових зобов’язань виходячи з вартості безплатно отриманих послуг від нерезидента на території України, а саме: база оподаткування визначається за звичайними цінами на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ПК).

При обкладенні ПДФО звичайні ціни застосовуються:

• у разі надання фізособі безплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуальної знижки від вартості товарів (робіт, послуг) (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПК);
• нарахування (надання) фізособі доходів у будь-якій негрошовій формі (п. 164.5 ПК);
• отримання фізособою страхової виплати, страхового відшкодування або викупної суми від страховика-резидента за договором страхування іншим, ніж довгострокове
• страхування життя (у т. ч. страхування довічних пенсій) і недержавне пенсійне забезпечення (пп. «б», «в» п.п. 165.1.27 ПК).

Як правило, найчастіше звичайні ціни цікавлять сільгосппідприємства при визначенні бази обкладення ПДВ при постачанні сільгосппродукції власного виробництва. Тож саме таким випадкам будемо приділяти більше уваги.

Що таке звичайна ціна

Відповідно до пп. 14.1.71 ПК звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважається, що звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. До речі, це визначення звичайної ціни не поширюється на операції, що визнаються контрольованими згідно зі ст. 39 ПК (такі випадки у цій статті не розглядаються).

Виняток становлять окремі операції, прописані в ПК, для яких звичайна ціна чітко визначена, а саме:

• при продажу товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню (крім випадків установлення мінімальних цін продажу або індикативних цін), звичайною вважається
• ціна, установлена за принципами такого регулювання;
• продажу товарів, за якими має бути проведена незалежна оцінка, звичайною ціною вважається вартість, визначена під час такої оцінки;
• продажу товарів через аукціон (на публічних торгах) звичайною вважається ціна, що склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів);
• продажу товарів (робіт, послуг) на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту звичайною є ціна, яка відповідає форвардній або ф’ючерсній ціні на дату укладення такого контракту;
• примусовому продажу майна звичайною є ціна, отримана при продажу.

Таким чином, у більшості випадків при визначенні звичайної ціни треба орієнтуватися на ринкові ціни.

У свою чергу, ринковою є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати їх, а покупець – отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично (тобто не є пов’язаними особами), володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 ПК).

Як бачимо, ринковою, по суті, є договірна ціна на товари/послуги. І за необхідності підприємство має довести перевіряючим, що ціна, виходячи з якої воно нарахувало податкові зобов’язання,не нижча за звичайну.