Як визначити мінімальну базу оподаткування пдв для операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг?

Підхід органів ДФСУ в даному питанні можна зрозуміти із тексту ІПК  від 01.02.2019 р. №358/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

1

Кадровий аутсорсинг

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності ведення кадрового обліку є трудомістким процесом. Необхідно постійно відслідковувати зміни в трудовому законодавстві та враховувати нововведення при веденні діловодства в частині особистих справ штатного персоналу установи, фірми, організації, компанії тощо

2

Акт виконаних робіт по формі КБ2 і КБ3

Акт виконаних робіт - це первинний документ підписується між Підрядником, які виконали будь-яку частину робіт за поточний місяць і Замовником.

3

Підготовка кошторисної документації для участі в тендері

Розробка кошторисної документації для участі в тендері виконується за обсягами робіт і з урахуванням вимог викладених в документації конкурсних торгів.

Власне основне правило міститься у п. 188.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), за яким базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначають виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому ПКУ містить кілька винятків або, точніше, уточнень щодо специфічних правил визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ для окремих ситуацій та операцій.

Зокрема ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни). Такі правила не стосуються товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню та газу, який постачається для потреб населення.

ДФС доводить, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції. Однак таке твердження не варто розцінювати як дозвіл продавати товар за ціною нижче собівартості.

Спершу треба розуміти, що таке звичайна ціна. За ПКУ під звичайною ціною розуміють ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін[1]. Під ринковою ціною розуміють  ціну, за якою товари (роботи, послуги) передають іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).

ДФС у результаті вважає, що норми Кодексу (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій):

• визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим;
• встановлюють низку обов’язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;
• передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

Це дає їм можливість стверджувати, що у розумінні норм ПКУ звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

І тим не менше не можна сказати, що проблеми на цьому закінчуються. Адже можлива ситуація, коли підприємство все продає продукцію за ціною, яка нижче собівартості. В такому випадку є велика зваба нараховувати податкові зобов’язання за іншим правилом: база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг. Ми бачимо в цьому місці серйозні ризики і потенційно спірні ситуації. Наприклад в судовій практиці був кейс (див. ухвалу ВАСУ від 20.05.2015 р. у справі № 2а/0870/4972/11) коли судді визнали економічно невиправданим систематичний продаж продукції за ціною, яка формувалася без урахування послуг для її виробництва і витрат на придбання товарів, що призвело до збитків на значні суми. Цитата з ухвали: «Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ». Тож ситуація, коли ваша договірна ціна (яка нібито на ваш погляд є ринковою) одночасно є значно нижчою за собівартість цієї продукції, може призвести до серйозних податкових ризиків та судових спорів.