«Секрети» дфсу: як аудитори будуть виявляти та оформляти схемний податковий кредит та безтоварні операції. Сбг № 17 (2017) вересень

(коментар до листа ДФСУ від 02.11.2016 р. № 35277/7/99-99-14-02-02-17, далі – Лист № 35277)

1

Кадровий аутсорсинг

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності ведення кадрового обліку є трудомістким процесом. Необхідно постійно відслідковувати зміни в трудовому законодавстві та враховувати нововведення при веденні діловодства в частині особистих справ штатного персоналу установи, фірми, організації, компанії тощо

2

Акт виконаних робіт по формі КБ2 і КБ3

Акт виконаних робіт - це первинний документ підписується між Підрядником, які виконали будь-яку частину робіт за поточний місяць і Замовником.

3

Підготовка кошторисної документації для участі в тендері

Розробка кошторисної документації для участі в тендері виконується за обсягами робіт і з урахуванням вимог викладених в документації конкурсних торгів.

ДФСУ періодично оновлює знання платників податків і публічно нагадує їм, що добре знає, як саме платники ухиляються від сплати податків. Заодно і тренує працівників своїх підлеглих структур щодо правильності документального оформлення всіх виявлених ними порушень та безтоварних операцій.

У коментованому листі № 35277 фіскали довели своїм підлеглим Рекомендації стосовно наведення інформації з окремих питань в актах документальних перевірок вигодонабувачів схемного податкового кредиту. Документ цікавий і розроблений для того, щоб краще деталізувати окремі положення Методичних рекомендацій з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами, доведених ще листом ДФС від 16.05.2016 р. № 16872/7/99-99-14-02-02-17.

Відверто, майстер класу із бухобліку у фіскалів не вийшло, адже в листі № 35277 наведені достатньо прості та примітивні бухгалтерські операції та кореспонденції рахунків. Біда всіх таких роз’яснень в іншому – ДФСУ не дає відповіді на найболючіше питання для платників податків: як гарантувати те, що аудитори ДФСУ не зловживатимуть своїм положенням і не будуть вважати нереальними ледь не всі господарські операції, до яких вони мають просто власні суб’єктивні сумніви  та претензії? І як не допустити службових зловживань?

Адже, по великому рахунку, ключовим завданням аудиторів має бути отримати безумовні об’єктивні докази того, що операція є нереальною. І лише маючи повне переконання в своїй правоті, вони мають думати про те, як правильно оформити усі ці факти в своїх актах. Бо було б бажання, а назвати нереальними можна чи не всі операції. Захотів і написав.

Утім давайте повернемося до документа. Його загальна логіка проста: виявляючи нереальну операцію, аудитори мають аналізувати інформацію про договір, первинні документи, бухоблікові записи (проводки). Власне навколо цих трьох блоків інформації і побудовано рекомендації. Проаналізувавши їх, ми склали список проблемних моментів та питань, які вивчатимуть фіскали на перевірках.

Дослідження договорів

Контролерів буде цікавити:

• не тільки головні договори по операції, а й пов’язані з ними договори. Наприклад, якщо було укладено договір про нереальний товар (на думку фіскалів), то перевіряючим будуть цікаві також договори, укладені з метою оформлення квазі-послуг з його перевезення;
• чи уповноважена особа підписала ці договори. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України особа-підписант повинна бути уповноваженою на це установчими документами, довіреністю платника-юрособи тощо;
• істотні умови договору. В Листі № 35277 аудиторам податкової рекомендовано виписувати всі ті істотні умови договору, які мають суттєве значення для формування доказів щодо нереальності операцій.

Вивчення первинних документів та податкових накладних

Вивчаючи докази, аудитори звертатимуть увагу на хронологію операцій та їх відображення в обліку. Цей спосіб дасть їм можливість бачити, чи повністю закрита операція документами і чи нема якихось технологічних (документальних) розривів.

Також вивчатимуть, хто підписав первинні документи. Відповідно до п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, особи, які в інтересах платника одержують продукцію, повинні мати документально оформлені повноваження на здійснення господарської операції, — письмові договори, довіреності, акти керівного органу платника тощо. Фіскали очікують, що на підприємствах має бути перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском (витрачанням) майна. Але практика така, що на підприємствах таких переліків може і не бути.

Також перевіряючі будуть відстежувати і описувати, як такі нереальні операції та документи відображені в бухгалтерських реєстрах, в т.ч. сформованих в програмі 1С.

Особливою увагою будуть нагороджені авансові оплати, за якими не було фізичного находження товарів, робіт, послуг.

До речі, в листі № 35277 фіскали визнають, що в платників в обліку можуть бути інші кореспонденції рахунків, не передбачені методикою бухобліку, в тому числі сформовані за правилами МСФЗ.

Оцінка договору без реального виконання та безпідставності документального оформлення

Перед проведенням оцінки аудитори ДФСУ мають зібрати всю сукупність доказів про нереальність операцій, які вони вважають такими доказами.

Для оцінки неправомірності (безпідставності) відображення даних первинних документів у регістрах бухгалтерського обліку операції в коментованому листу № 35277 розділено на три види:

1) «товарні» — характеризуються фактичним набуттям вигодонабувачем відповідного активу (послуги), дійсне джерело походження якого невідоме.

З практики перевірок такий різновид нереальних операцій застосовується з метою введення в обіг (легалізації) вигодонабувачами товарів (запасів)/послуг (наприклад, будівельно-монтажних робіт) невідомого походження, зокрема, одержаних в результаті необлікованого виробництва або від домогосподарств, а також щодо товарів — для послідуючої їх реалізації кінцевим споживачам, в тому числі при експортних операціях, або використання у власному виробництві готової продукції.

Цікаво, що на думку авторів листа, доведення нереальності придбання вигодонабувачем товарів (запасів)/послуг у певного «контрагента» та неправомірності документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися з таким «контрагентом», по суті засвідчує безоплатне їх одержання вигодонабувачем, а значить має призвести до визнання в обліку доходу;

2) «безтоварні» — коли створюється видимість придбання вигодонабувачем неіснуючих запасів (актив в дійсності не формується) чи реально не наданих послуг з безпідставним віднесенням їх вартості на витрати;

3) «попередня оплата» — перерахування коштів, як нібито аванс за товари/послуги з формуванням дебіторської заборгованості за операцією, яка має очевидний нереальний характер (відсутні будь-які об’єктивні обставини можливості реального постачання товарів/послуг у майбутньому).

До речі, на думку фіскалів, якщо доведено, що аванс було оплачено не у зв’язку з реальним придбанням товарів/отриманням послуг від певного «контрагента», то це ставить під сумнів право на відображений за таким авансом податковий кредит. Бо нібито порушується п. 198.1 Податкового кодексу України.

На думку експертів такі рекомендації актуальні для перевірок платників ПДВ за звітні періоди до 01.07.2017 р. Адже із цієї дати безумовною підставою для формування податкового кредиту є реєстрація податкової накладної в ЄРПН (п. 201.10 ПКУ). Але таке твердження, хоча і відповідає духу ПКУ, все ж явно не вплине на фіскалів. Переконаний, що вже незабаром фіскали опублікують позицію про те, що права на ПКУ не буде навіть за зареєстрованими податковими накладними.

Операція за таким авансовими платіжним дорученням в обліку платника в результаті має бути відображена за дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», хоча така рекомендація виглядає дивною.

У свою чергу доведення нереальності оформленої вигодонабувачем операції (за «товарним» або «безтоварним» її різновидом) свідчить про неправомірність відображення і зобов’язань перед ним за кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Тому на їх думку неправомірним є відображення дебіторської заборгованості за товари/послуги перед такими контрагентами за дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Також в листі № 35277 сказано, що при виявленні фактичного отримання послуг, наприклад з виконання капітального чи поточного ремонту, які фактично не могли бути отримані від певного «контрагента» і реальне джерело надання (виконання) яких невідоме, цю операцію в бухгалтерському обліку необхідно відображати за дебетом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», з одночасним визнанням доходів (Кт 719).

До останніх рекомендацій є чимало зауважень. Адже виникає питання, з якої радості платник має робити якісь специфічні кореспонденції бухрахунків, якщо на момент перевірки це лише суб’єктивна оцінка операції фіскалами. Інша справа, якщо платник не оскаржить рішення. Але навіть тоді треба буде глибоко вивчати кожну окрему безтоварну та нереальну операцію та індивідуально вирішувати, як та які корективи робити в бухгалтерських записах.